Студентами було окреслено провідні європейські цінності, які актуальні для розбудови громадянського суспільства, здійснено порівняльний аналіз стану освіта з прав людини у європейських державах та Україні, простежено зародження, становлення та сучасний стан вищої європейської освіти.
Жваві дискусії викликали питання співвідношення національного і загальнолюдського у розвитку особистості, важливості освіти для демократичного громадянства та освіти з прав людини у розбудові незалежної України як європейської держави.
Вправа «Усі різні, усі рівні» викликала обговорення й рефлексії національної та громадянської ідентифікації. А ролик «Україна в серці кожного» дозволив відчути, «пережити» емоції, які важко передати словами, але які спонукають до висновку, що національно-патріотичне виховання є невід’ємною складовою формування громадянина незалежної держави: https://www.youtube.com/watch?v=92W6fUvbnsk
Кожен з присутніх “віддав” Україні своє серце з побажаннями, які, переконані, будуть реалізовані в нашій державі, і в УКРАЇНСЬКОМУ Криму також.
Однак, варто розрізняти націоналізм здоровий, конструктивний і «звірячий», який може призвести до зневаги і вивищення однієї нації над іншими, як результат, – мільйонних жертв і всесвітньої трагедії. Якщо дорослі, засліплені амбіціями і жагою до влади, не можуть вирішити конфлікти, то дітям це під силу. І цьому, переконані, сприяє освіта для демократичного громадянства та освіта з прав людини (ОДГ/ОПЛ)
Читання уривків з книги Джона Бойна «Хлопчик у смугастій піжамі» покликав студентів до розмірковування над ключовими ОДГ/ОПЛ: ідентичність, різноманітність і плюралізм, відповідальність, конфлікт, правила і закони, уряд і політика, рівноправність, свобода, медіа:
« …– Я ніколи не зустрічав хлопця, якого звали б Шмуль, – сказав Бруно.
– По цей бік загорожі є десятки Шмулів, – Можливо, й сотні. Мені хотілося б мати ім’я, яке належало б тільки мені.
– А я ніколи не зустрічав когось, кого би звали Бруно, – сказав Бруно. – Крім себе самого, звісно. Схоже, що я один Бруно у світі.
– Тоді ти щасливий, – сказав Шмуль…»
Важко, жахливо констатувати, що у ХХ столітті у «цивілізованій» Європі були концтабори, був голодомор, голокост… А в ХХІ столітті цивілізований світ є свідком розгортання воєн. І те, що слово “війна” ввійшло у щоденний лексикон українців.
Ім’я – це не лише усвідомлення власного «Я», це національна і громадянська ідентифікація. Як зауважили Ірина Сковронська, «все, що є у моїй школі, моєму селі, моєму місті, моїй державі – все мене стосується»:
https://www.youtube.com/watch?v=076EyPEVWuU